НОВИНИ І ВАЖЛИВІ ПОДІЇ

28 серпня Церква святкує один із дванадцяти найважливіших свят року — Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Свято має один день передсвята і вісім днів попразднства.

Слово “успіння” буквально означає “засинання”. У церковній традиції так називають кончину — тому й померлих називають “усопшими”, тобто такими, що заснули.

Остання молитва на Оливній горі

Пресвята Богородиця жила в домі апостола Іоанна Богослова на Сіоні й часто виходила молитися на Оливну гору — туди, звідки вознісся на небо Її Син. Вона палко бажала швидше приєднатися до Нього.

Одного разу під час такої молитви перед Нею з’явився архангел Гавриїл — той самий, що колись приніс Їй звістку про народження Христа. Він сповістив: за три дні Вона відійде до Сина. За переказом, ангел являвся Богородиці двічі — перший раз за п’ятнадцять днів до успіння, і вдруге — за три дні. Другого разу він приніс Їй світлоносну пальмову гілку з раю, яку заповідав нести перед Її одром.

Є ще одна деталь, яку рідко переказують: коли Богородиця схилялася в молитві на Оливній горі, дерева навколо Неї — за свідченням переказу — схилялися разом з Нею, немов живі, а коли Вона підводилася, випрямлялися.

Диво зібрання апостолів

Пресвята Богородиця побажала перед відходом побачити апостолів, які на той час проповідували Євангеліє в різних куточках тодішнього світу. І сталося диво: почувся шум, подібний до грому, дім оповили хмари — і апостоли, підняті невидимою силою з місць своєї проповіді, за одну мить опинилися в Єрусалимі, перед дверима дому, де перебувала Богородиця.

Лише один з апостолів, Фома, не встиг прибути вчасно — за особливим Божим промислом, як з’ясується згодом.

Заповіт Пресвятої Діви

Перед відходом Богородиця розпорядилася, щоб дві Її одежі віддали двом бідним вдовам, які Їй служили. Про Своє тіло Вона заповіла поховати його в Гефсиманії, поблизу Єрусалима, — там, де були гробниці Її праведних батьків Іоакима та Анни, а також Йосипа Обручника.

Урочиста процесія та випробування Афонія

Коли настала призначена мить, апостоли на чолі з Петром, Павлом та Іаковом, братом Господнім, підняли одр Богородиці. Іоанн Богослов ніс попереду світлоносну пальмову гілку. Процесія рушила від Сіону через Єрусалим до Гефсиманії, супроводжувана співом псалмів. Над одром, за переказом, з’явився хмарний вінець, а в повітрі лунав ангельський спів.

Побачивши урочисту ходу, багато невіруючих юдеїв приєдналися до неї з подиву. Дізнавшись про це, юдейські архієреї та книжники розлютилися й послали воїнів розігнати процесію. Серед переслідувачів був священник на ім’я Афоній: охоплений злобою, він побіг до одра, щоб скинути тіло Богородиці на землю. Та щойно він доторкнувся до одра, невидима сила вразила його руки — вони заклякли й повисли, не відриваючись від ложа. Афоній упав, розкаявся у своєму гніві та з вірою приклав уражені руки назад до одра. Вони тієї ж миті зцілилися, залишивши лише тонкий слід навколо ліктя.

Порожній гріб

Апостол Фома дістався до Гефсиманії лише на третій день і, засмучений, що не встиг попрощатися з Богородицею, попросив відкрити гробницю. Коли камінь відвалили, тіла там не виявилося — залишилися тільки погребальні пелени, що поширювали дивне благоухання.

Того ж дня, за переказом, апостоли під час трапези побачили в повітрі Саму Богородицю, оточену ангелами, яка сказала їм: “Радуйтеся! Бо Я з вами в усі дні”. Відтоді Церква вірить, що Пречиста Матір Божа на третій день після поховання була воскрешена Своїм Сином і взята з тілом на небо.

Чому смерть стала святом

Успіння — не про сум. Церква вірить: Христос воскресив Свою Матір невдовзі після Її блаженної кончини і взяв Її на небо. Так Богородиця першою з людей — після Свого Сина — явила те воскресіння з мертвих у нетлінне життя, яке Господь обіцяв усім.

Саме тому кончину назвали “сном”: сон минає — настає пробудження. Так само смерть, за вченням Церкви, не остаточна, а тимчасова.

Встановлення свята і Дев’ятини

Урочисте загальноцерковне святкування Успіння встановлене за правління візантійського імператора Маврикія, наприкінці VI століття.

У більшості великих свят є багатоденне попразднство, але Успіння має рідкісну особливість — воно триває дев’ять днів. Це не випадково: за церковною традицією, на дев’ятий день після смерті людини відбувається особливе поминання. Оскільки Успіння — це день блаженної кончини Богородиці, дев’ятий день Її свята виділений окремо. У грецькій традиції цей день так і називають — “Дев’ятини Пресвятої Богородиці”. Напередодні цього дня в деяких храмах відбувається хресна хода з іконою, що зображає Богородицю в труні, — подібно до нашого чину Погребення Плащаниці.

Урок свята

Історія Успіння — про те, що кінець земного шляху не є остаточною крапкою. Богородиця, найсмиренніша серед людей, стала першою, хто побачив здійснення обіцянки, даної Христом усім: смерть переможена, і за нею йде пробудження. Це свято нагадує: те, що видається кінцем, у задумі Божому може бути лише переходом до нового початку.