/ 06.04.26
/ 22.08.26
Ukrainian Orthodox Church
Скарб, який не можна конфіскувати: житіє священномучеників Лаврентія, Сикста та їхніх співстраждальців
23 серпня Церква згадує групу мучеників, страчених в один і той самий рік за віру в Христа: архидиякона Лаврентія, папу Римського Сикста ІІ, дияконів Феликіссима та Агапіта, а також воїна Романа. Усі вони постраждали 258 року за правління імператора Валеріана — одного з найжорстокіших гонителів християн у Римській імперії.
Єпископство, яке дорівнювало смертному вироку
Сикст походив з Афін, отримав добру освіту і проповідував у Іспанії, перш ніж був поставлений єпископом Риму. Час був такий, що зайняти римську кафедру фактично означало підписати собі смертний вирок: гоніння на той момент вже забрали життя його попередника. Незабаром Сикста заарештували разом із двома його дияконами — Феликіссимом та Агапітом.
Учень, який не побажав залишитися осторонь
Дізнавшись, що Сикста з дияконами ведуть на суд, архидиякон Лаврентій — учень та найближчий помічник єпископа — поспішив туди сам, щоб побути поруч у момент їхнього подвигу. Він благав не залишати його — адже доручене йому церковне майно він уже встиг роздати нужденним. Почувши слово “скарб”, воїни, що охороняли ув’язнених, схопили й самого Лаврентія. Сикста, Феликіссима та Агапіта стратили мечем того ж дня.
Темниця, яка стала місцем зцілення
Лаврентія кинули до в’язниці під нагляд тюремного начальника. Але й там диякон не припинив служіння: він молитвою зцілював хворих, які приходили до нього, і хрестив багатьох — включно, за переказом, із самим наглядачем в’язниці та його домашніми.
“Ось справжній скарб Церкви”
Коли римський намісник зажадав від Лаврентія видати церковні скарби, диякон попросив три дні на виконання наказу. Але замість золота й начиння він зібрав жебраків, калік, сліпих і хворих, яких утримувала Церква, — і привів їх до намісника, назвавши саме цих людей справжнім багатством християнської громади.
За ці слова Лаврентія піддали жорстоким тортурам, а зрештою стратили. Саме під час його страждань, за переказом, навернувся до Христа воїн Роман, що спостерігав за катуванням, — і невдовзі сам прийняв мученицьку смерть за нову віру.
Урок, який не втратив сили
Історія цих мучеників — про те, що справжнє багатство Церкви ніколи не вимірювалося золотом чи майном. Лаврентій міг врятувати життя, віддавши церковні цінності, — але натомість указав на людей, про яких найлегше забути: бідних, хворих, немічних. Саме в них, за його свідченням, живе те, що не можна ні конфіскувати, ні спалити, ні відібрати силою.
VIEWS: 5
2
0
